З другого по сьоме травня група студентів Переяслав-Хмельницького університету зробили сходження на найвищу вершину України – г.Говерла. Його організували доценти кафедри спортивних дисциплін та туризму Ігор Палатнийі Віталій Поліщук. Ось що розповів Віталій Поліщук:

—     До сходження долучилися студенти із різних факультетів — усього 12 студентів виявили бажання підкорити найвищу точку України. Я взяв свою доньку, 11-річну Марійку, яка була наймолодшою у нашій групі, тож її всі опікали, а я, в свою чергу, боявся, що на якомусь етапі їй стане страшно, тому мені прийдеться повертатися додому.

До смт. Ворохта дісталися на потязі, де й розбили наш невеличкий табір. Першого дня займалися господарчими справами: ставили намети, заготовляли дрова для багаття, готували їжу та ін. А наступного — відправилися до турбази «Заросляк», яка знаходиться біля підніжжя Говерли. Відразу ж почали сходження. Хочу зауважити, що сходження на Говерлу навіть за хорошої погоди потребує гарної фізичної підготовки. Також варто мати із собою відповідне спорядження й намети. Відповідне спорядження нам надав університет, а  інструктаж провів доцент Ігор Палатний, оскільки викладає на факультеті фізичного виховання навчальні дисципліни «Краєзнавство і туризм» та «Організація краєзнавчо-туристської діяльності. Спортивний туризм». Він ознайомив студентів із технікою безпеки при сходженні та наголосив, що  найголовніше — запастися терпінням та оптимізмом, бо підйом на гору не буде розважальною прогулянкою, а випробуванням на витривалість. Близько 4,5 кілометрів підйому на Говерлу подолали за дві з половиною години. На вершині гори на нас чекав сніг та туман, а вітер продимав до самих кісток, але ми не відчували холоду, були сповнені гордості, що подолали вершину. Приємно, що сходження обійшлося без неприємних пригод та випадків травматизму. Спускатися вниз було легше, ділилися враженнями, робили фотознімки гірських краєвидів. Решту дня втомлені, але щасливі від побаченого та пережитого, обмінювалися емоціями та враженнями. Особисто мені сподобалося, що тут діють особливі правила для всіх відвідувачів: не можна смітити, завдавати шкоди природі, розпалювати вогнища, на території заповідника лише з дозволу  керівництва можна розбивати наметовий табір.

Студенти, в свою чергу, теж поділилися враженнями.

Андрій Мисюра, студдекан факультету фізичного виховання:

—     Це моє перше сходження, ніс важкий рюкзак із харчами й думав про те, що назад не доведеться його нести, бо всі будуть голодні й швидко спустошать їстівні запаси, але вийшло не так, як гадав… На верху було холодно, вітряно, снігу по пояс. Всі думали не про їжу, а мріяли швидше спуститися вниз. Отож, знову довелося нести свого рюкзака, забитого ковбасами, супами та консервами, але тепер уже вниз. Втомився, ще й добряче промок, але не захворів, що мене дуже порадувало. Добре, що на нашому факультеті викладається дисципліна «Організація краєзнавчо-туристської діяльності. Спортивний туризм», яка вчить поводженню в горах. Міг на практиці застосувати набуті знання.

Марина Фоміна, студентка педагогічного факультету:

—     Вперше побувала у Карпатах, вперше піднялася на Говерлу. Я опановую спеціальність «Образотворче мистецтво», тому більше звертала увагу на мальовничу природу, щоб потім зобразити її на своїх картинах. Ще під час сходження дуже хвилювалася, що не зможу подолати вершину, але підтримка друзів зробила справжнє чудо — я піднялася на висоту 2061 метр. Тепер мрію долати нові вершини. До мого захоплення мистецтвом додалося нове захоплення —  туризм.

Анастасія Мінаєва, студентка педагогічного факультету:

—     Кожного року відпочиваю у різноманітних куточках України. Ставимо із друзями намети, мандруємо маршрутами, які самостійно обираємо. А от на вершини ще не піднімалася. Сходження на Говерлу було важким, але задоволена, що змогла це зробити. Після підкорення висоти виникло бажання стрибнути із парашута та спуститися на дно моря.

Минуло лише декілька тижнів після сходження, а студенти вже планують екскурсії на літо. Побажаємо їм нових вражень, цікавих подорожей, а поряд — вірних друзів.